Електрика у світі тварин

Електрика у світі тварин

Люди вже давно спостерігали дію електричних сил як у живій, так і в неживій природі. Електричні вугри, скати; блискавка – звичні явища. Перші мандрівники дивувалися з екзотичного способу полювання на південноамериканського електричного вугра. Індіанці заганяли у водойму, де водилися вугрі, стадо коней, і всю силу своїх електричних розрядів небезпечна риба обрушувала на беззахисних тварин. Лише згодом рибалки заходили у воду і вже без страху руками ловили цю незвичайну рибу.

Електричні водяні тварини існують не тільки в Америці. Відомо понад 50 видів, і належать вони до різних родин. Про унікальні властивості електричного сома, який водиться у річці Ніл, знали ще давні єгиптяни. 

Головний біль тодішні знахарі пропонували лікувати прикладанням до хворого місця живого ската.

Усі види електричних риб мають особливий орган, котрий виробляє електрику. За його допомогою тварини полюють, захищаються пристосовуючись до життя у водному середовищі.

Але чому у жодної наземної тварини не виявлено електричного органа? Причина цього полягає в наступному. Лише вода з розчиненими у ній солями є чудовим провідником електрики, що дає можливість використовувати дію електричного струму на відстані.

У різних видів електричних риб електричні органи відмінні за розмірами та місцем розташування.

В електричного сома – це тонкий утвір, що вкриває весь тулуб під шкірою. У вугра – видозмінена частина бокового м`яза ( складає половину маси тварини ). В електричного ската роду Torpedo електричний орган міститься навколо голови, а в ската роду Raja – поблизу хвоста.

Відзначу, що електричний орган у всіх риб, сконструйовано однаково. Елементарна складова ланка його – електроцит, котрий називають живим генератором електроенергії. Електроцити відокремлено один від одного драглистою масою, ізолятором, як цього вимагають закони електротехніки. Весь електричний орган також ізольований від тіла риби і контактує лише з навколишнім середовищем. Кожен електроцит виробляє напругу 0,02-0,08 В. Електроцити зібрані у стовпчики, котрі групуються в ряди. Така конструкція дозволяє виробляти напругу скатові порядку 400В, а в електричного вугра – понад 600В. Потужність таких «електростанцій» під час удару сягає 1000 Вт.

Електричні скати.

Серед електричних риб найбільш відомі скати. Ці риби, довжиною від 40 до 80 см, наприклад мармуровий електричний скат, досить часто зустрічаються у узбереж Європи. Їх електричні органи представляють собою скупчення невеликих стовпчиків у певних ділянках тіла. Стовпчики сформовані декількома дисками, що нагадують послідовно з'єднані електричні батарейки. Електрика виробляється під дією нервового імпульсу. Електричний скат, таким чином, виробляє справжні розряди з метою зловити рибу, якою живиться, або для захисту від хижака.

Інші риби

Подібні органи існують у деяких інших риб, зокрема у південноамериканського електричного вугра: він виробляє розряди потужністю 600 вольт, щоб вбити свою жертву. В африканських видів, морміров і гімнарков, електричні органи служать тільки для отримання інформації про навколишнє середовище: ті, що розташовані на хвості, створюють слабке електричне поле; обурення в цьому полі, викликані перешкодами або іншими тваринами, сприймаються рецепторними органами і риба, таким чином , орієнтується і фіксує жертву.

(Морміра)

Ножетелка (Eigemannia) і прісноводний південноамериканський вид Aptemnotus, більш-менш близькі предки африканського електричного вугра, також використовують свої електричні органи, щоб орієнтуватися і визначати положення жертви, але ніколи не вдаються до їхньої допомоги, щоб вбити жертву чи для захисту. Риба-ножетелка, яку називають так із-за витягнутої форми тіла і хвоста, видає електричний сигнал, частота якого складає від 250 до 600 імпульсів в секунду (250-600 Гц). У виду Aptemnotus ритм розрядів досягає тисячі за секунду.

(Ножетелка)

ТЕСТИ